Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.
Бункер полковника УПА “Грома” розташований в заповідному урочищі “Джурджі” на схилі гори Березовачка на висоті близько 1300 метрів над рівнем моря.
Збудований чотирма повстанцями восени 1953 року в суворих умовах конспірації. Зиму 1953-1954 років в ньому прожили 6 воїнів УПА, серед яких був і останній командир Військової округи “Говерла” УПА “Захід” - полковник “Грім” (Микола Твердохліб) з дружиною.
Відреставрований членами Студентського Братства, Малої академії народних ремесел та родиною Яремчуків в 1992 році.
Історична довідка про полковника "Грома" Народився Микола Твердохліб у с.Петрилові Тлумацького району на Івано-Франківщині. Перед війною закінчив гімназію. Ще згімназійних років вступив до лав ОУН мав організаторські здібності, згуртував навколо себе патріотичну молодь, на яку мав великий вплив. Працював у крамниці залізних виробів у Станиславові. Він проводив військові підготовчі вишколи.
Звання військовика здобув у польському війську, у школі підхорунжих.
З вибухом польсько-німецької війни знаходився на території Засяння, де особисто познайомився з Романом Шухевичем. До УПА Микола Твердохліб вступив у 1943 році. Займав у ній високі посади: виховник, пропагандист, сотенний, курінний і аж до командира УПА-Захід. За даними Довідника-І Петра Содоля "Українська Повстанча Армія, 1943-49" ("Пролог", Нью-Йорк, 1994) дізнаємося про нього наступне: "Член ОУН, перебував за границею (1939-41). Інструктор і командир сотні в старшинській школі "Олені-1" від лютого 1944, командир Станиславівської ВО-4 УПА-ЗАХІД від липня 1944 в ранзі хорунжого, командир карпатської ВО "ГОВЕРЛЯ" від лютого 1945, підвищений до сотника в 1945, іменований УГВР на майора УПА в 1946, керівник СБ Карпатського краю (1950-54). Командував найбільшою ВО, до якої входили в 1945 щонайменше 36 сотень, об'єднаних у 14 бойових куренів. Група "Говерля" - єдина ВО, в якій діяли бойові частини УПА після 1947". До речі, під його військовим керівництвом перебували терени Станиславівської і Дрогобицької областей, Закарпаття і Буковина.
Вів непримиренну боротьбу з усякого роду окупантами: польськими, мадярськими, німецькими і, найдовше, з московськими.
Рік за роком минали. Микола і Ольга завжди були поруч. Скільки страждань завдавали важкі переходи по засніжених
Карпатах: облави, засідки, переслідування лютих ворогів, голод і холод і... двоє діточок.
Арештують сестру Миколи, в якої переховувався син Ярема. Дитину віддають в сирітський притулок і виховують по своєму.
Маленька донечка помирає від запалення, а син росте без любові і материнської ласки.
В ту довгу і холодну зиму 1953-54 років в бункері зимували, крім Твердохлібів, Анна Попович, Лука Гринішак, Ярослав Обрубанський і Михайло Зеленчук. Вціліли лише двоє. Решта впали смертю героїв. Бій розгорівся на світанку 17 травня і тривав до вечора. Коли були знищені всі архіви, останніми набоями Микола відібрав життя своїй дружині і собі, щоб не потрапити живими до рук ворога. Ціна втрати талановитого воєначальника для повстанського руху була незмірно велика і безповоротна. По-суті, його загибель символізувала кінець національно-визвольних змагань, які тривали з 1942 по 1954-55 роки Так вмирали герої за волю України. Це був 1954 рік.
Аж через довгих 40 років Студентським Братством м.Надвірна на горі Березовачці с.Зелена відновлено бункер "Грома", встановлено високий хрест на тому місці, де пролилася їхня кров. Не рік, не два, а цілих 12 років вело боротьбу з окупантами героїчне подружжя в неймовірно важких умовах повстанського, тернистого життя.
